Фото без опису

Сьогодні у скорботі та сльозах Щиборівська та Старокостянтинівська громади провели в останню земну дорогу свого Героя – солдата АНДРІЙЧУКА Юрія Володимировича, уродженця села Радісне, який повернувся до рідного краю на щиті.

Тривалий час Юрій вважався зниклим безвісти. Лише згодом стало відомо, що він загинув 16 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Георгіївка Покровського району Донецької області.

Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, представники влади, жителі двох громад та всі, хто знав і поважав Юрія.

Похоронна процесія спочатку прибула до батьківського дому в селі Радісне, де народився та виріс Герой. Згодом траурний кортеж вирушив до міста Старокостянтинів, де в Гарнізонному будинку офіцерів відбулося загальноміське прощання із воїном. Після цього процесія попрямувала до села Самчики, де Юрій проживав разом із дружиною та двома дітьми.

Заупокійна панахида за загиблим Захисником відбулася у храмі Святої мучениці Параскеви Православної Церкви України. Після спільної молитви траурний кортеж вирушив до місця останнього спочинку воїна. На сільському кладовищі Юрія АНДРІЙЧУКА поховали з усіма військовими почестями.

У своєму прощальному слові Щиборівський сільський голова Іван БОЛЮХ зазначив:

«Війна безжально забирає найкращих синів і дочок України, але пам'ять про їхню мужність, жертовність і любов до Батьківщини житиме вічно. Юрій народився і виріс у нашій громаді, тут минули його дитячі та юнацькі роки. Це велика втрата не лише для родини, а й для всієї громади. Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг і будемо вдячні за можливість жити на рідній землі під мирним небом».

Юрій АНДРІЙЧУК народився 5 травня 1993 року в селі Радісне. Навчався у Радісненській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Після її закінчення вступив до Вищого професійного училища №25 міста Хмельницького, де здобув професію електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування.

Юрій був щирою, доброю та світлою людиною. Його знали як веселого, доброзичливого, спокійного чоловіка. З дитинства допомагав батькам по господарству, вирізнявся  працьовитістю.

Створивши сім’ю, Юрій разом із дружиною виховував двох чудових дітей. Своє сімейне гніздо вони звили у селі Самчики, де він працював водієм вантажного автомобіля та сумлінно дбав про добробут родини.

Війна забрала у рідних найдорожче – люблячого сина, турботливого чоловіка, найкращого батька, брата та друга. Для України він назавжди залишиться мужнім воїном, який до останнього подиху був вірний військовій присязі та самовіддано захищав рідну землю від ворога.

Схиляємо голови у глибокій скорботі перед світлою пам’яттю Юрія АНДРІЙЧУКА. Неможливо знайти слова, які б втамували біль цієї втрати. Розділяємо горе родини та висловлюємо щирі співчуття матері, дружині, дітям, сестрі, усім рідним, друзям, побратимам і кожному, хто знав та шанував Юрія.

Світлий спомин про Героя назавжди залишиться у наших серцях. Його мужність, відданість Україні та жертовність будуть прикладом для майбутніх поколінь.

Вічна пам’ять і слава Герою!