СЕРГІЙ ЛІСНЮК

Ліснюк Сергій Васильович народився 28 жовтня 1977 року в селі Кузьмин, нині Хмельницького району Хмельницької області. Саме тут, серед рідної землі, минули його дитячі та юнацькі роки, формувався характер. Навчався Сергій у місцевій школі, де проявив себе старанним і відповідальним учнем. Однокласники та вчителі згадують його як врівноваженого, доброзичливого, серйозного хлопця, який гарно навчався та користувався заслуженим авторитетом серед ровесників.

Після закінчення школи навчався в Технологічному університеті Поділля (нині Хмельницький національний університет) на факультеті радіоелектроніки. Значну частину свого життя працював у сфері поліграфії. Був відповідальним, сумлінним і працьовитим фахівцем, якого поважали колеги та щиро цінували друзі.

 Проживав і працював у місті Хмельницькому.

Сергій був людиною світлої душі – добрий, чесний, щирий і щедрий. Його серце було тихе й відкрите для кожного. Він завжди залишав враження глибоко людяної особистості. Багато читав, цікавився історією, брав участь в археологічних розкопках. Любив велоспорт і часто проводив вільний час за книгами і поїздками на велосипеді, відкриваючи для себе нові маршрути та місця.

Велику роль у його житті відігравала сім’я. Сергій був люблячим батьком, для якого діти завжди залишалися найважливішою опорою та джерелом радості. Він щиро цінував час, проведений із ними, завжди радів успіхам та підтримував у навчанні, починаннях і всіх їхніх захопленнях. Окреме місце в житті родини займало спільне дозвілля: відвідування лицарських боїв, змагань, а також участь у фольклорних експедиціях. Саме ці моменти єдності формували глибокий зв’язок із рідною культурою та виховували в дітях любов до традицій, історії та духовної спадщини.

Сергій служив у складі 214-го окремого штурмового батальйону OPFOR Збройних Сил України. Мав позивний «Серж». Він залишався вірним військовій присязі до кінця, був надійним побратимом і людиною, на яку можна було покластися. 

Загинув 26 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області. Півтора року Герой вважався зниклим безвісти. Тепер воїну навіки 46 років.

Прощання з Героєм відбулося у Свято-Георгіївському храмі 8 січня 2026 року. Близькі та друзі ділилися спогадами про нього як про людину великої доброти, честі та внутрішньої сили.

«Кращий з кращих. Чесний, справедливий, працьовитий. Люблячий батько і чудовий чоловік».

«Він був дуже доброю, щирою людиною. Завжди підтримував і приходив на допомогу».

Пам’ять про Сергія вшанована у місті Хмельницькому – на Алеї Героїв, де встановлено куб пам’яті як символ вдячності та шани всім полеглим захисникам.

Похований Герой на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове. Його життя стало прикладом честі, гідності та любові до України, а пам’ять про нього житиме в серцях рідних, друзів і всіх, хто його знав.

Інформація взята з сайту Хмельницької міської ради