Фото без опису

16 липня 2026 року Щиборівська громада провела в останню земну дорогу свого Захисника – старшого сержанта Збарського Віктора Миколайовича, який тривалий час вважався зниклим безвісти.

Віктор Миколайович мужньо боронив українську землю, залишаючись до останнього вірним військовій присязі та українському народові. 25 липня 2024 загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області.

Чин похорону відбувся у Свято-Воскресенському храмі Православної Церкви України міста Красилова. Після спільної молитви почесна колона вирушила до площі Незалежності де відбувся мітинг-реквієм, адже довгі роки свого життя Віктор прожив, навчався і працював у місті Красилів. Звідти похоронна процесія вирушила до рідного села Сушки, де Віктора Миколайовича навколішки зустріли односельці, віддаючи останню шану своєму землякові.

Після прощання Героя з усіма військовими почестями поховали на сільському кладовищі. Державний Прапор України, який вкривав домовину воїна, було вручено його матері як символ честі, мужності та жертовного служіння Україні.

Під час церемонії прощання до присутніх звернулась заступник сільського голови з питань виконавчих органів ради Ганна КОВАЛЬЧУК, яка висловила щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. У своєму слові вона наголосила, що подвиг Віктора Збарського назавжди залишиться у пам'яті земляків як приклад справжньої мужності, відданості Батьківщині та самопожертви заради майбутнього України. Вона подякувала родині за виховання гідного сина українського народу та закликала усіх берегти пам'ять про наших Героїв, які віддали найдорожче – власне життя – за мир і свободу рідної землі.

Віктор народився 3 травня 1976 року, виріс у місті Красилові. У 1993 році закінчив Красилівську загальноосвітню школу №2, навчався у музичній школі. У 1994–1995 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України, де проявив мужність і цілеспрямованість, за що отримав військове звання старшого сержанта.

Після служби здобув освіту за спеціальністю «Механізація сільського господарства» у Новоушицькому технікумі. Певний час працював за кордоном. Згодом проходив військову службу за контрактом у Прикордонних військах України в місті Хмельницькому. Після завершення контракту повернувся до рідного міста, працював на машинобудівному заводі, а згодом – у ТОВ «Агропартнер» та ТОВ «Інтер Авто Центр», де його знали як сумлінного, відповідального працівника, доброзичливу й щиру людину з гарним почуттям гумору.

У вільний час Віктор любив риболовлю, збирання грибів, садівництво, із задоволенням допомагав батькам у господарстві. Він був турботливим сином, братом, надійним другом, людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу.

У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де проходив службу на посаді старшого стрільця оператора 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону. 25 липня 2024 року рідні отримали страшну звістку про те, що Віктор зник безвісти. Упродовж довгих місяців жевріла надія на його повернення, однак війна забрала ще одного мужнього українського Воїна.

Схиляємо голови у глибокій скорботі перед світлою пам'яттю Захисника України.

Висловлюємо щирі співчуття батькам, сестрі, синам, друзям, побратимам та всім, хто знав і любив Віктора Миколайовича. Жодні слова не здатні втамувати біль непоправної втрати. Розділяємо ваше горе, сумуємо разом із вами та молимося, щоб Господь дарував сили пережити цю тяжку втрату.

Світла пам'ять і вічна слава Герою України!

Герої не вмирають!