Фото без опису

29 серпня, у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, Щиборівська громада зібралася разом, щоб схилити голови у скорботі та шані перед тими, хто віддав найдорожче — своє життя.

Цей день — про пам’ять. Про імена, за кожним із яких — людина, її життя, родина, мрії, друзі, побратими й рідний дім. Про тих, кого чекали з війни, але хто вже ніколи не переступить поріг рідної оселі.

Але Герої не зникають.

Вони залишаються у пам’яті своїх родин, у серцях побратимів, у тихій молитві матерів, у дитячих спогадах, у кожному клаптику вільної української землі.

Сьогодні ми особливо низько вклоняємося родинам наших полеглих Захисників.

Дякуємо вам за тих, кого ви виховали, любили й чекали. За синів і дочок, чоловіків, батьків, братів, які стали на захист України.

Жодні слова не здатні зменшити ваш біль чи повернути найдорожчих людей. Але ми хочемо, щоб ви знали: ваші Герої не забуті. Ми пам’ятаємо їх. Ми називаємо їхні імена. Ми розповідаємо про них нашим дітям.

Сьогодні ми вшановуємо 28 наших Захисників — 28 Героїв, чиї життя обірвала війна:

 

Віктор САДОВЕЦЬ

Олександр КШЕВІЦЬКИЙ

Сергій БУРБЕЛО

Юрій МИРОНЮК

Олександр ОЛІЩУК

Віктор ГОРОДНИЦЬКИЙ

Олександр ГОНЧАР

Віктор ШПАЧЕНКО

Олександр ВАЩУК

Володимир КАЯФА

Роман НАХИЛЬЧУК

Олексій ЦІСЕЛЬСЬКИЙ

Артем ВАЩУК

Олег КРАВЧУК

Віктор ДРАПЧУК

Олександр БІРУК

Володимир МАМЧУР

Олександр КРИСЬКО

Роман ШИЛО

Володимир УКРАЇНЕЦЬ

Юрій КАЗМІРУК

Назар ЛЕБЕДЕНКО

Борис ЄДИНАК

Сергій ЛІСНЮК

Юрій АНДРІЙЧУК

Микола МЕЛЬНИК

Владислав НЕПРАН

Віктор ЗБАРСЬКИЙ.

 

Пам’ять — це не лише слова. Це те, що ми робимо, аби імена наших Героїв жили далі.

Саме тому цього дня Щиборівська громада долучилася до щорічного Всеукраїнського забігу «Шаную воїнів, біжу за Героїв України».

Діти та дорослі вийшли на старт із прапорами та іменами наших Захисників. Кожен крок цієї дистанції був присвячений тому, хто віддав своє життя за Україну.

Це був забіг не на швидкість. Це був забіг пам’яті.

Щоб імена наших Героїв звучали. Щоб про них знали ті, хто сьогодні росте під мирним небом. Щоб пам’ять передавалася від покоління до покоління.

Ще одним символом пам’яті став «Стіл пам’яті» — національна акція, до якої долучилася наша громада.

За столом залишили порожнє місце. Місце для тих, кого сьогодні немає поруч. Для тих, хто мав би сидіти разом із нами, розмовляти, усміхатися, будувати плани, жити…

Порожнє місце за столом — простий, але дуже сильний символ. Воно нагадує: за кожним загиблим Захисником залишилася родина, яка продовжує жити з цією втратою щодня.

І сьогодні наше завдання — не дозволити, щоб ці порожні місця стали просто частиною минулого.

Ми маємо пам’ятати імена.

Ми маємо розповідати історії.

Ми маємо берегти пам’ять про кожного, хто віддав життя за Україну.

Бо поки ми пам’ятаємо — вони живуть.

Нехай їхні імена залишаються назавжди у пам’яті нашої громади, у серцях українців і в історії вільної України.

 

Вічна шана і світла пам’ять нашим Героям.

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.