РОМАН НАХИЛЬЧУК
Роман Григорович Нахильчук, сержант і оператор групи спеціального призначення, народився 13 лютого 1984 року в селі Радісне Красилівського району Хмельницької області.
З ранніх років Роман вирізнявся активністю, рішучістю та загостреним почуттям справедливості. Мав гостре почуття гумору: постійно жартував.
Шкільні роки Роман провів у Радісненській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, де його запам’ятали як активного учня, з чіткими переконаннями. Він мав розвинене почуття справедливості, що відображалося у його небайдужості до оточуючих. Роман завжди відстоював свої погляди, виявляючи рішучість. Він був готовий підтримати друзів і виступити проти несправедливого ставлення, незалежно від обставин.
Після закінчення школи Роман вступив до Новоушицького сільськогосподарського технікуму, прагнучи здобути фахові знання для майбутнього. Однак уже після закінчення першого курсу вступив до лав Збройних сил України. Свою військову присягу Роман складав у навчальному центрі в Десні, після чого проходив службу в елітних Президентських військах у Києві. Цей вибір став початком його шляху справжнього захисника та відданого патріота своєї країни.
Бажання бути корисним державі було непохитним, навіть коли Роман розглядав можливість служби в Іраку. Завдяки наполяганням батька Григорія Петровича та матері Тетяни Валер’янівни, йому вдалося уникнути цього кроку, однак любов до Батьківщини й переконання завжди залишалися пріоритними.
Після звільнення з армії Роман вирішив стати правоохоронцем. Пройшов навчання в підготовчому центрі в місті Чернівці (сьогодні це Чернівецький навчальний центр підготовки поліцейських). Повернувся на Хмельниччину і працював в спецпідрозділах «Беркут» та «Сокіл».
Водночас поновився в технікумі, який заочно закінчив у 2006 році.
Роман прагнув отримати вищу освіту і цілеспрямовано йшов до цієї мети. У 2014 році закінчив Національну академію внутрішніх справ.
За свою професійну діяльність Роман Нахильчук неодноразово отримував нагороди, які підтверджували його сумлінність, відданість роботі, патріотизм і самовіддане служіння Батьківщині. Серед його найважливіших відзнак: Відзнака МВС України «За відзнаку в службі II ступеня» (2009 рік); Відзнака МВС України «За відзнаку в службі I ступеня» (2010 рік); Медаль МВС України «10 років сумлінної служби» (2014 рік); Медаль «За оборону рідної держави» (2015 і 2016 роки). Ці нагороди стали свідченням високого
У квітні 2014 року Роман оголосив про своє рішення їхати на схід України для участі в Антитерористичній операції. Ця звістка стала важким ударом для його матері, Тетяни Валер’янівни, яка відчувала серцем небезпеку, що чекала на сина. Та Роман вірив в свої сили та Божий захист. Його слова: «У мене є сильний Ангел-охоронець, він буде мене оберігати», назавжди закарбувалися у пам’яті близьких і рідних.
Зі слів матері, Роман неохоче ділився подробицями бойових дій, намагаючись уберегти рідних від хвилювань. Лише згодом вони дізнались про одну із найвизначніших епізодів його військового шляху — участь у спецоперації зі звільнення телерадіопередавального центру на горі Карачун, яка розпочалася 15 травня 2014 року. Ця місія була вкрай важливою для забезпечення інформаційної безпеки та збереження контролю над стратегічним об’єктом.
Роман тричі проходив ротації в зоні АТО, що свідчить про його незламність і відданість обов'язку.
Проте, коли батько захворів, Роман ухвалив важливе рішення повернутися додому, щоб допомогти матері у скрутний час. У березні 2016 року він звільнився зі служби та повернувся до мирного життя. У цей період Роман працював у лісництві, а згодом займався будівництвом доріг.
Однак Роман не припиняв мріяти про краще майбутнє. Він планував виїхати за кордон, щоб забезпечити себе та свою родину. Проте 24 лютого 2022 року, коли російські війська розпочали повномасштабне вторгнення в Україну, його плани докорінно змінилися. Усвідомлюючи небезпеку, яка нависла над Батьківщиною, Роман навіть не задумувався — його місце було серед тих, хто боронить Україну.
Одним із перших пішов до військкомату, демонструючи справжній патріотизм і вірність своєму обов’язку перед державою. Його мотивація була простою, але надзвичайно сильною — захистити свою землю, своїх близьких і свободу українського народу.
У складі військової частини Роман брав участь у гарячих точках, де проявив себе як досвідчений боєць.
14 вересня 2022 року Роман Нахильчук загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Дніпро. Його смерть стала великою втратою для всіх, хто знав і любив його — родини, побратимів та всієї української спільноти.
В Романа залишились матір та сестра, які завжди пишатимуться ним.
Вічна Слава Герою!
https://schyborivska-gromada.gov.ua/news/1663246506/
https://vsim.ua/lyudi/na-viyni-zaginuv-roman-nahilchuk-z-hmelnitskogo-rayonu-11679524.html
