ОЛЕГ КРАВЧУК
Кравчук Олег Вікторович, головний сержант, народився 27 січня 1976 року в селі Щиборівка Красилівського району Хмельницької області.
Сімейне життя Олега з дитинства мало свої випробування. Він виріс із мамою, Марією Євгенівною, яка завжди була його опорою. Коли Олегу виповнилося 12 років, у його житті з’явився вітчим, Василь Станіславович, який став для нього справжнім батьком.
Олег розпочав своє навчання у Красилівській ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, де успішно закінчив перші три класи. Згодом навчання продовжив у Щиборівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. З ранніх років він демонстрував неабиякі здібності, любив спорт і активно відвідував спортивні гуртки. Його вчителі та однокласники згадують Олега як охайного, ввічливого, справедливого та чесного хлопця, який завжди відповідально ставився до доручень і брав активну участь у шкільному житті.
Окрім навчання, Олег проявляв неабиякий талант до гри на гітарі, яка стала його улюбленим захопленням і супроводжувала його протягом усього життя. Як згадує його мама, Марія Євгенівна, особливим моментом, який назавжди залишився в її серці, стало пісенне привітання, яке Олег записав для неї під час навчання в Німеччині. Навіть перебуваючи далеко від дому, люблячий син не залишив матір без уваги, вклавши у це привітання всю свою теплоту та любов.
Після закінчення 9 класу Щиборівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Олег вступив до Новоселицького ПТУ, де здобув професію електрика. Подальший етап його життя був пов’язаний із службою в армії, яку він проходив у військах зв’язку в місті Сімферополь.
Після військової служби Олег почав працював у ТОВ «Арсенюк&Штефанік», де займався ремонтом автомобілів. Також їздив на роботу у столицю та за кордон.
Останнім місцем працевлаштування був «Рожищенський сирзавод», де він працював до призову у лави ЗСУ.
Олег Вікторович двічі намагався побудувати сім’ю. У першому шлюбі з дружиною Валентиною народилася дочка Діана, яка стала радістю для молодої сім’ї. Проте сімейне життя склалося непросто, і перший шлюб розпався. Згодом, він створив нову сім’ю з Світланою, де народився чудовий син Артемчик.
Незважаючи на життєві труднощі, сім'я завжди залишалася для Олега Вікторовича головною цінністю. Своїх дітей — Діану, дванадцятирічного Артема — та внуків Анну і Тимофія він любив безмежно, завжди турбуючись про них і підтримуючи в міру своїх сил.
Восени 2022 року Олег отримав повістку і став на захист рідної землі. Службовий шлях розпочався з навчань на Яворівському полігоні у Львівській області, де Олег опановував військову справу. Згодом його відправили на чотиримісячне навчання до Німеччини, де він здобув знання з обслуговування танків та бронетехніки. Повернувшись до Львова, Олег продовжив підготовку, а влітку 2023 року був направлений у зону бойових дій на території Донецької області України.
Впродовж року Олег мужньо відстоював суверенітет і територіальну цілісність України, перенісши дві контузії.
Олег Вікторович завжди відповідально і з повною віддачею підходив до виконання своїх службових обов’язків. Він обіймав посаду старшого майстра ремонтного взводу гусеничної бронетанкової техніки танкового батальйону військової частини, де його професіоналізм і відданість справі не залишалися непоміченими.
За старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов’язків, а також з нагоди Дня танкових військ, Олег був удостоєний почесної нагороди — Грамоти. Ця відзнака стала свідченням його високої майстерності та незламного духу.
У квітні 2024 року, під час одного із запеклих боїв поблизу Авдіївки, Олег Вікторович отримав серйозне поранення. Спочатку він проходив лікування у військовому госпіталі міста Дніпро, а пізніше був переведений до Хмельницької міської лікарні для подальшої реабілітації.
Зі слів його матері, Олег вирушив до госпіталю в місті Ромни Сумської області, сподіваючись пройти процедуру комісування та отримати звільнення з лав Збройних сил України за станом здоров’я.
На жаль, доля розпорядилася інакше. 25 листопада 2024 року серце відданого воїна та справжнього Героя зупинилося. Олег Вікторович назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів та побратимів як мужній захисник, який до останнього стояв на сторожі незалежності України.
Панахида за загиблим Героєм, Кравчуком Олегом Вікторовичем, відбулася у храмі Іоанна Богослова в селі Щиборівка.
З глибокою шаною і вдячністю за його жертовність, Олега поховали на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями. Його пам'ять назавжди залишиться в серцях громади, рідних та побратимів.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!
