ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО: ЩО РОБИТИ ТА КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ?
Існує широко розповсюджений міф, що насильство в родинах – проблема лише неблагополучних родин, і майже завжди сімейне насильство пов’язане з пияцтвом і бідністю. Однак, за деякими дослідженнями, це не зовсім так. Насильство властиве всім соціальним групам і не залежить від економічного становища родини загалом.
В Україні проблему домашнього насильства практично не вивчали. Тільки віднедавна теми насильства в родині стали предметом публічного обговорення. Щоб перемогти реальне зло, треба відкрито обговорити проблему та шукати шляхи вирішення. За даними Інституту соціологічних досліджень НАН України, 68 % жінок зазнають знущання в сім’ї, з них чверть «як правило» або «часто» потерпає від побоїв. Кожна десята дівчина зазнає постійного насильства.
За даними ООН, у зв’язку з пандемією коронавірусу у світі домашнє насильство збільшилося вдвічі. Карантинні заходи, спричинені COVID-19 збільшують фізичне, психологічне та економічне навантаження на жінок! У всьому світі жінки складають 70% працівників сфери охорони здоров’я та сектору соціальних послуг і виконують втричі більше неоплачуваної домашньої роботи та догляду за дітьми ніж чоловіки.
ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО — це не лише про завдані побої. Насправді ж воно включає десятки форм насильницької поведінки. Але у всіх цих різновидів є спільні ознаки: відсутність поваги до іншої особи, прагнення влади та контролю над ним або нею, керування його або її рішеннями та діями.
Домашнє насильство може бути спрямоване як на дружину, чоловіка чи дітей, так і на інших родичів — двоюрідних братів та сестер, бабусь та дідусів, колишнє подружжя, наречених, осіб, які спільно проживають однією сім’єю, опікунів та прийомних батьків.
Втім у жодному з випадків воно не є внутрішньосімейною справою чи особливостями родинного спілкування. Це протиправні дії, яким немає виправдання та про які не можна мовчати. Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» виділяють чотири види насильства: фізичне, психологічне, економічне та сексуальне
ФІЗИЧНЕ НАСИЛЬСТВО це умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.
СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО проявляється в протиправному посяганні одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім’ї.
ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЬСТВО пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.
ЕКОНОМІЧНЕ НАСИЛЬСТВО проявляється в умисному позбавленні одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Яка відповідальність передбачена за вчинення домашнього насильства
В залежності від виду, тяжкості наслідків, та систематичності домашнього насилля, особу-кривдника можуть притягнути до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, або до кримінальної відповідальності за скоєння злочину:
– адміністративна (ст. 173-2 КУпАП);
– кримінальна (ст.125, 126, 122, 121, 115, 120, 127, 152-154 та ін. КК України).
Терміновий заборонний припис та обмежувальний припис, як дієві інструменти допомоги постраждалій особі
Працівники поліції уповноважені вживати заходи щодо притягнення особи до відповідальності шляхом складання та направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення, відкриття кримінального провадження відносно особи, або ж, шляхом винесення термінового заборонного припису, якщо в такому наявна потреба.
Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Він виноситься строком до 10 діб, та може містити такі заходи:
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи,
- заборону на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи,
- заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
У випадку якщо терміновий заборонний припис та притягнення особи-кривдника до відповідальності не допомогли, для забезпечення безпеки постраждалої особи на більш довготривалий час застосовується обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника – встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
За своєю суттю обмежувальний припис є більш широким за варіативністю заходів та тривалістю (від одного до шести місяців) порівняно з терміновим заборонним приписом, проте і видається він за рішенням суду на підставі оцінки ризиків.
Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.
Терміновий заборонний припис та обмежувальний припис не є способом притягнення до відповідальності, і не звільняють від адміністративної чи кримінальної відповідальності, а є лише заходами, спрямованими на протидії домашньому насильству, як реагування на факт вчинення домашнього насильства та спрямовані на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
З метою належного захисту інтересів, жертвам домашнього насильства надається безоплатна правова допомога як для складання заяв та позовів, так і для представництва інтересів у суді.
Куди звертатися за допомогою постраждалому від домашнього насилля
Якщо людина потерпає від домашнього насильства, вона може звернутися в Урядовий контактний центр за номером 1547 (із мобільного або стаціонарного) й отримати там консультацію чи психологічну підтримку. Зателефонувати можна й на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства — 116 123 (з мобільного) або 0 800 500 335 (зі стаціонарного), де цілодобово й безкоштовно надають інформаційну, соціально-психологічну та юридичну підтримку.
Також необхідно викликати поліцію за телефоном 102 або ж звернутися у відділок особисто. Поліція в разі домашнього насильства має повноваження винести кривднику терміновий заборонний припис і скерувати постраждалу (разом із дітьми) до притулку.
Звернення потерпілих від фізичного чи сексуального насильства за невідкладною медичною допомогою та документуванням ознак того, що сталося, сприятиме у подальшому притягненню кривдника до відповідальності.
У випадку, коли ви стали жертвою домашнього насильства, слід пам’ятати, що замовчування цього факту по відношенню до вас, або ваших близьких не призведе до покращення ситуації. Навпаки, відсутність покарання може породити почуття вседозволеності, і тільки ускладнити і без того не просту ситуацію. Пам’ятайте, захист ваших прав починається з вас.
