ВІКТОР ГОРОДНИЦЬКИЙ

Дата: 19.06.2024 09:50

Кількість переглядів: 131

Фото без опису

Віктор Іванович ГОРОДНИЦЬКИЙ народився 7 липня 1976 року в селі Михайлівка Сакського району, що на території Автономної Республіки Крим.

У ранньому дитинстві, 1978 року, його сім’я переїхала до села Каламаринка на Хмельниччині, де він і провів свої дитячі роки.

Початкову освіту Віктор отримав у Кузьминській загальноосвітній школі, де провчився 7 років, будучи старанним і сумлінним учнем. Він відзначався успіхами в навчанні, особливо у перші роки — до п’ятого класу навчався на “відмінно”. Далі Віктор продовжив навчання у Щиборівській школі, яку закінчив із гарними результатами.

Після школи, 1991 року, Віктор вступив до Новоушицького сільськогосподарського технікуму, де отримав диплом із відзнакою тапрофесію техніка-механіка. У 1994 році розпочав службу в армії, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною.

Після завершення військової служби розпочав свій трудовий шлях у сфері техніки, працював механіком у ТОВ “Агроімпорт ЛТД”.

Одружився та переїхав до міста Хмільник Вінницької області, де прожив понад 25 років, виховуючи трьох дітей.

Віктор був знаним і шанованим у своїй громаді. Його мама, Надія Андріївна, пригадує: «Він завжди був хорошою людиною, з усіма мав хороші відносини. Всі його поважали, називали тільки Віктор Іванович».

У 2014-му його призвали на службу, та через пів року звільнили в запас. Працював автомайстром на СТО, де всі клієнти, друзі та знайомі цінували і поважали його як фахового майстра з золотими руками.

«Він дуже любив свою справу, обожнював ремонтувати машини, він ними жив! І ще одним його невеликим захопленням була риболовля, там він відпочивав душею... Любив подорожувати, завжди за кермом. Майже кожного літа поїздка на море – це обовʼязок перед собою і родиною, так він лікував своє тіло. Був завжди життєрадісний та з усмішкою на обличчі. Він дуже любив життя . І хотів, щоб його діти жили у вільній Україні!» – розповіла дружина бійця.

З початку повномасштабної вторгнення Російської Федерації на територію України, Віктор добровільно став до лав ЗСУ. Був направлений до роти охорони Хмільницького РТЦК та СП Вінницької області. Проходив службу на посаді старшого стрільця роти охорони. А в квітні 2023 року потрапив в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи. У зоні бойових дій він виконував відповідальне завдання – був механіком і водієм евакуаційної машини, вивозив поранених. Маючи звання старшого солдата, Віктор Іванович також, був стрільцем-снайпером із позивним "Ялта". Шеврони снайпера Віктору Івановичу вручили уже посмертно, вшановуючи його військову доблесть і відвагу.

Його життя обірвалося 13 червня 2023 року в районі села Яковлівка Бахмутського району Донецької області. Під час евакуації поранених Віктор Іванович отримав смертельні поранення внаслідок влучання ворожого снаряда в авто, за кермом якого він був.

Поховали Герою в м. Хмільник.

Згідно з Указом Президента України від 24.11.2023 р. №777/2023 за виявлену особисту мужність і відвагу Віктора Городницького нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Віктору Городницькому назавжди 46 років… Його пам’ять житиме у серцях рідних, друзів, побратимів і всієї України. У захисника залишились батьки, кохана дружина Олена, сини Ілля, Назар та Михайло.

Його ім’я навіки вписане в історію нашої країни, як одного з тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність рідної землі.

Вічна слава Герою!

https://www.president.gov.ua/documents/7772023-48993