ЩИБОРІВСЬКА ГРОМАДА ЗНОВУ ПОПРОЩАЛАСЬ ЗІ СВОЇМ ЗАХИСНИКОМ – НА ЩИТІ НАЗАВЖДИ ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ ОЛЕКСАНДР КРИСЬКО …

Сьогодні у нашій громаді скорботний день. Несправедлива, загарбницька, кривава війна забрала життя 43-річного воїна-земляка, уродженця села Кузьмин, солдата Олександра КРИСЬКА, який загинув 10 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Сподобівка Куп’янського району Харківської області, внаслідок влучання ворожого ударного безпілотного літального апарату в автомобіль.

Чин похорону воїна відбувся у Свято-Троїцькому храмі ПЦУ міста Красилів, звідки похоронна процесія попрямувала до рідного села Кузьмин, де проживав Олександр.

Односельчани і жителі громади живим коридором, опустившись на коліна, з болем і сумом зустріли й провели в останню дорогу Героя, віддавши йому шану та вдячність за те, що ціною свого життя він захищав від ворога Україну й усіх нас.

Поховали Олександра на місцевому кладовищі під прощальні постріли військових та звуки Державного Гімну України, а Державний прапор військові передали матері воїна.

«Вкотре наша громада в скорботі… Сьогодні ми проводжаємо в останню дорогу нашого земляка, Героя Олександра КРИСЬКА. Він захищав Україну і кожного з нас, робив це з честю, відданістю і мужністю. Висловлюємо щирі співчуття рідним… Дуже важко віднайти слова розради і втіхи…Це непоправна втрата для усієї громади, невимовний біль і туга, адже у небуття іде молодий чоловік, якому б ще жити й жити, втішатися мирною працею на рідній землі, мріяти, будувати плани на щасливе майбутнє, кохати, ростити синочка...Та ворог перекреслив усі життєві плани, війна осиротила ще одну українську родину, залишивши по собі лише біль та незагойну рану у зболених серцях найрідніших людей. Схиляємо низько голови перед подвигом Олександра. Пам’ять про нашого Героя назавжди у наших серцях, його ім’я – символ незламності і любові до України!» – наголосив під час прощальної промови сільський голова Іван БОЛЮХ.

Народився Олександр Васильович КРИСЬКО 9 червня 1982 року в селі Кузьмин. У сім років переступив поріг Кузьминської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Зростав добрим, чуйним, відповідальним, завжди був готовий прийти на допомогу.

Після закінчення школи, у 2000 році, вступив до Кам'янець-Подільського технікуму та отримав спеціальність електрика, проте не зупинився на досягнутому і, працюючи у Красилівському РЕМ, вступив на заочну форму навчання та здобув вищу освіту.

Олександр був закоханий у природу рідного краю, полюбляв мисливство та рибальство.

Разом із дружиною виховував сина Романа, жив спокійним мирним життям, будував плани на майбутнє, та все змінила війна…

В той час, коли російські окупанти розпочали повномасштабне вторгнення, Олександр перебував на роботі у Польщі. Та він не зміг залишитися осторонь долі країни і повернувся додому, сказавши мамі: «Мені соромно перебувати за кордоном, коли бачу, що поляки допомагають нам чим можуть..»

Спочатку він разом з братом був у територіальній обороні, а вже у листопаді 2022 року, знову ж таки разом з братом, отримали повістки і, ні хвилини не вагаючись, пішли захищати Україну та усіх нас.

На початку служби Олександр отримав спеціальність геодезиста. Далі проходив військову службу у 40 окремій артилерійській бригаді імені Великого Князя Вітовта. Майже три роки служив у артилерійській розвідці. За його спокійний та врівноважений характер від побратимів отримав позивний «Тихий».

Востаннє рідні побачились з Олександром під час відпустки, в якій він перебував з 15 серпня по 1 вересня, а вже 10 вересня 2025 року його життя обірвала ворожа атака…

Безмежно дякуємо Олександру КРИСЬКУ за вірність Україні, мужність, силу і незламність.

Наша свобода оплачується найвищою ціною – життям наших Героїв. Ціною болі, втрат і сліз, які ніколи не зітруться з наших сердець.

Схиляємо в скорботі голови перед світлою пам’яттю гідного сина незламного українського народу.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, близьким, розділяємо біль важкої втрати… ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ! ДОЗЕМНИЙ УКЛІН ТА СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ!