РОМАН ШИЛО

01 грудня 2025 року до рідної домівки в с. Мовчани назавжди повернувся додому  житель громади, захисник України, воїн Збройних Сил, солдат  ШИЛО Роман Сергійович.

Його життя обірвалося 24 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гришине Покровського району Донецької області. Ця жорстока й несправедлива війна продовжує забирати найкращих синів України, залишаючи глибоку й невгамовну скорботу в українських родинах.

Роман народився 3 серпня 1994 року в селі Мовчани, де й зростав. До 4 класу навчався  у Мовчанській школі, потім закінчив 9 класів Михайлівецької загальноосвітньої школи I-III ступенів. У 2012 році вступив до Красилівського професійного ліцею, де опановував професію маляра-штукатура. Після навчання працював охоронцем у Кременчуці та Почаєві,  працював на Красилівському машзаводі, також займався будівельними роботами в Хмельницькому.

Для батьків, Наталії та Сергія, він був незамінною опорою і помічником. На долю сім'ї вже випало страшне випробування: вони пережили важку втрату рідної доньки і взяли на себе турботу про двох онуків. Тепер, із загибеллю Романа, їхнє горе стало невимовним.

Роман був люблячим чоловіком для дружини Ольги та найкращим батьком для двох доньок – Ангеліни (8 років) та Іванни (5 років).

У 2023 році Романа Сергійовича призвали за повісткою до Збройних Сил України, він мужньо служив навідником взводу бронетраспортерів 2 штурмової роти 1 штурмового батальйону в 425-та бригаді «Скала» із позивним «Малюк». Брав участь у запеклих боях на Харківському та Донецькому напрямках.

Роман Шило з честю виконав свій військовий обов'язок до останнього подиху, і сьогодні громада провела свого Героя в останню земну путь.

Чин похорону відбувся у Свято-Троїцькому храмі ПЦУ м. Красилів, звідки похоронна процесія попрямувала до рідного села Мовчани.

Живим коридором, зі схиленими головами, з квітами та прапорами зустрічали загиблого Героя небайдужі жителі громади, представники місцевого самоврядування,  односельці, друзі, учні та вчителі. Траурний кортеж в супроводі побратимів, військових, поліцейської варти прослідував до домівки загиблого.

Після чину панахиди процесія вирушила до місця останнього спокою Героя на місцевому кладовищі. На траурному мітингу представник ТЦК та СП висловив співчуття родині та вручив дружині Романа Державний Прапор — символ честі й пам’яті про службу та жертовність воїна.

«Спільно з усією громадою, я висловлюю щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. Немає слів, щоб втамувати біль вашої невимовної втрати. Ми розділяємо ваше горе і схиляємо голови перед вашим великим випробуванням. Пам'ять про подвиг Романа, про його мужність, про його жертовність буде жити у серці кожного мешканця. Нехай його душа знаходить спокій, а пам’ять про нього несе в наших серцях вічну вдячність та повагу,..» – зазначила в прощальній промові секретар сільської ради Ольга ЯСЮК.

На честь солдата Романа ШИЛО звучав Державний Гімн України, а небо гучно пронизали трикратні стрілецькі залпи. Воїна поховали з усіма військовими почестями на місцевому кладовищі.

 Щиборівська сільська рада, депутатський корпус та уся громада висловлюють щирі співчуття та слова підтримки родині Героя, друзям та близьким.

Схиляємо в скорботі голови перед світлою пам’яттю гідного сина незламного українського народу.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!

ДОЗЕМНИЙ УКЛІН ТА СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ!